Essay by TRICIA WARDEN for Woman 3000 art book: Notes about the perception of women
What are we? We are you. We are human, some of us just have tits and cunts give birth to the world - no big deal. Let’s face it, if things were equal there wouldn’t need to be books like this pointing out how fucking wonderful we are and how we ought to be appreciated and not sold as sex slaves or be raped and beaten, or segregated into categories of either virgin or whore, invisible when we are our images are not sexual, our clits snipped off so that we never feel too much pleasure. The most common and mundane culprit for any minority would be being looked upon as less than without question and not only by men, but by each other, for this we are all criminal to some degree. And for the record “We are all not born alone”... There was a woman attached to the cunt you came out of... How you die my friend? Well, that’s another story.
ALL TEXT
Written With a Migraine of Salt
When you are a child you don’t see women
They show you blue and pink
and they choose it for you
And some one wants to play tell a secret
and then they drop their pants
and we become boys or girls
or sometimes both or neither.
You have women in your life but they are your
mothers, aunts, grandmothers, school teachers,
or your mother’s friends
and none of them are women
they are the titles given to them
because we do not yet understand sexism
the idea to separate the sexes
to degenerate one and elevate the other
has not occurred to us.
After you bleed and the dogs sniff you like meat
and you transform and so do they
Your lips are no longer your lips
they are no longer the way for words to leave your mouth
like knowledgeable kisses
No one listens to what comes out of those lips
not when a cock can fit so nicely
And your chest
something you once bared
and beat upon like an ape in the concrete yard
becomes something to hide and guard
something to be bought or stolen
Your breasts are knobs to heaven
and they will hurt you
when your cousin and his friends
play tune into china on your nipples.
And you only let that happen once
your face red down to the nape of your neck
and you punch the jackass
or else you’ll be a whore
even if you are only 5 years old
And a whore is another title
and you are not certain of her duties
only that you shouldn’t want them
Because you couldn’t hit them hard enough
they laugh in your face
proclaiming your fists permanently hopeless
When behind your back they secretly want you
and you are still too young to know what that means
but you suspect it somehow and try not to be alone when they are around.
Later, when you cousin pins you down
and he feels your cunt even after you’ve told him, “no!”
and fought and wriggled
and for the first time you feel a tingle underneath his palm
it’s balanced on the needle of shame and joy.
Your mother beats you
when she catches you looking at your cunt
You need to know what’s down there
and why people are after it
She says that she will tell your grandfather
and your shame grows like an aborted baby
floating around you like a dead spaceman
You decide it looks like a mistake god made
He forgot to put it on the inside
where it would be safe
like your dolls with the molded plastic crotches
Instead your vagina looks like a misplaced heart
cut down the middle
or filleted kidney
It is humanity exposed
but this is not what you think as you peel back the layers
not sure if you should be disgusted or mesmerized
And sometimes you wish your sex would disappear
especially from the ghoulish attention
from the vampire men that make cock-sucking motions
leaning out of the rolled down windows of their cars, trucks, vans
The sun beats down upon your head
You feel hunted and try to ignore it
You cross your arms across your chest
and quicken your pace
You ignore the redness that spreads from your head to your heart
pounding and pulsating
while you try instead to think about how much candy you can buy
with the money you stole from your mother’s purse
Will she notice and beat you later?
Probably
You stare at your mother naked and fear her tits
They are so large and white and pendulous
they seem like tumors
And you get this feeling that there really is a monster
and it doesn’t live underneath your bed but within you
and there is nothing you can do about it
it has already happened -
the slow car crash of puberty
And maybe you won’t grow
banana tits or bowling bags
or hot water bottles made of flesh
People take too many pictures of tits
with glue on them
And why do the men make the glue?
No one will tell you
But you’ve seen the pictures
in the hidden magazines
and that secret hole
- someone even put a foot in one!
- a foot!
You didn’t want to be a girl with a magic box
because you didn’t know how to play that instrument yet
It became a cave where unwanted things came in
and poked around for secrets you were too young to have
so they made their own and left them behind like roaches
to multiply
And sometimes you would wake up with roaches on you
and you’d be frightened in the dawn
that chittery glitter brown skittering down your leg
You’d wonder if they got in you when you were sleeping
and impregnate you like the apple trees and the watermelon patch
that were surely growing in there
because of the seeds you had accidentally eaten
that your grandfather warned you about
But these roaches were real.
When people are physically stronger than you,
you have to learn not to fear pain
or you’ll be a slave for the rest of your life
And if your father can never look you in the eye
learn to look at someone who will
otherwise you’ll wind up on a block
where other men will check the suppleness of your flesh
and the quality your teeth
And you’ll wonder later
how your grandmother made it through
How she guarded herself behind layers of make up
and a dress that said she had been a virgin
when she married nearly at 30.
You think about Persephone and the seeds she ate
and what grew there for 6 months that no one ever talks about
as her mother wept outside the door
able to hear through that membrane but not unlock it
and winter formed around her feet and spread to the heart of the world
So if you aren’t careful
one day when you are picking flowers
and someone will take you to hell
or will pretend to be a swan
or an angel will come with a message
and you’ll be fucked
and you’ll be sorry
and there will be nothing anyone can do about it
and it will twist you so
that it will change the way you see things
And the man you want
won’t look like the man you need
so you won’t recognize him when he sees you.
/нотатки про сприйняття жінок/
Написано під час потерпання від мігрені, спричиненої тривалим зловживанням сіллю.
Що ми за таке? Ми – це ви. Ми – людські істоти. Просто в декого з нас є цицьки, а через наші промежини на світ виходять діти – велике діло! Погляньмо правді у вічі: якби ми були однаковими, не виникало б жодної потреби у книжках (на кшталт цієї), де йшлося б про те, які ми, бляха, пречудові, і як нас варто цінувати, а не продавати як секс-рабинь, ґвалтувати й бити, або ж розподіляти на дві категорії: незаймані й повії. Ми – не сексуальні, в нас відрізані клітори, тому ми ніколи не відчуваємо надто великої насолоди. Найбанальніший та найбуденніший злочинець розглядається кожною меншиною досить безальтернативно, і не лише чоловіками, а й один одним. Ось чому ми всі певною мірою злочинці. Щодо запису «Кожен з нас народився не самотнім»… До піхви, з якої ти вийшов, докладалася ще жінка… Як доживаєш, друже?
Що ж, це вже інша історія.
В дитинстві ти не бачиш жінок.
Вони показують тобі блакитний і рожевий одяг
І обирають колір для тебе.
А хтось хоче погратися, відкрити таємницю –
І тоді вони скидають свої штани,
І ми стаємо хлопчиками чи дівчатками,
Інколи – обома, інколи – жодним.
У твоєму житті є жінки, та вони тобі
Матері, тітки, баби, шкільні вчительки
Чи материні подруги.
І жодна з них не є жінкою,
Вони – лише назви, які їм дали,
Тому що ми досі не розуміємо значення слова сексизм,
Ідею розділити статі.
Нам ще не спало на думку
Втоптати в землю одну з них і піднести до неба іншу.
Після того, як ти стечеш кров’ю і собаки нюхатимуть тебе як шмат м’яса,
Ти змінишся, і вони теж зміняться.
Твої губи – більше не твої губи,
Вони більше не є тим шляхом, через який слова виходять із твого рота,
Наче свідомі поцілунки.
Ніхто не слухає, що виходить із цих губ,
Тільки не тоді, коли до них так гарно пасує член.
А твої груди –
Дещо, що ти одного разу оголила
І б’єшся, наче мавпа, на бетонному подвір’ї.
Вони перетворюються на те, що треба ховати і захищати,
Що можна купити чи вкрасти.
Твої груди – це такі випуклості на шляху до раю,
Вони принесуть тобі страждання,
Коли твій кузен зі своїми друзями
Вистукуватимуть мелодію на твоїх сосках.
І ти дозволяєш цьому статися лише раз.
Ти червонієш на обличчі і аж до потилиці
І б’єш придурків кулаками,
Інакше будеш шльондрою,
Навіть якщо тобі лише 5 років.
Шльондра…
Ти навіть не знаєш, у чому полягають її обов’язки.
Знаєш лише те, що ти не маєш їх хотіти.
Ти не можеш вдарити їх достатньо сильно,
Тому вони сміються тобі в лице,
Називаючи твої кулаки даремними.
Коли за твоєю спиною таємно хочуть тебе,
А ти надто мала, щоб зрозуміти, що це значить,
Проте ти певним чином підозрюєш і намагаєшся
Не лишатися на самоті, коли вони поруч.
Пізніше, коли твій кузен нахиляє тебе донизу
І торкається твоєї промежини, навіть після того, як ти сказала «Ні!»,
Відбивалася і звивалася,
І вперше відчула пощипування під його долонею,
Відчуття на межі сорому й насолоди.
Твоя мати б’є тебе,
Коли застає за розгляданням своєї промежини.
Тобі потрібно знати, що там,
І чому люди так прагнуть цього.
Вона каже, що розповість діду,
І твій сором росте, як абортована дитина,
Витає довкола тебе, як мертвий космонавт.
Ти вирішуєш, що це, певно, божа помилка.
Він забув розмістити це всередині –
Там було б безпечніше,
Як у твоїх ляльок з їх типовими пластмасовими промежинами.
Замість цього твоя вагіна виглядає, як розміщене не в тому місці серце.
Це оголене людство,
Та не про це ти думаєш, відгинаючи свої «оболонки»,
Невпевнена, чи маєш гидитися, чи захоплюватися.
А іноді тобі хочеться, щоб твоя стать зникла,
В першу чергу, щоб перестала привертати увагу
Огидних чоловіків-вампірів, що мастурбують, висовуючись
Із опущених вікон своїх авто та вантажівок.
Сонце боляче б’є тебе по голові.
Ти відчуваєш, що тебе пильнують, і намагаєшся ігнорувати це.
Ти схрещуєш руки на грудях
І пришвидшуєш кроки.
Ти намагаєшся не помічати, як у напрямку від голови до серця ти червонієш.
Твоє серце колотиться і кров пульсує
В мить, коли замість цього ти намагаєшся думати про те,
Скільки цукерок можна купити за гроші, вкрадені з кишені твоєї матері.
Чи помітить вона і наб’є тебе?
Імовірно.
Ти дивишся на свою голу матір і тебе лякають її цицьки.
Вони такі великі, білі, обвислі,
Схожі на пухлини.
І тобі починає здаватися, що чудовисько таки існує,
Та живе воно не під твоїм ліжком, а в тобі.
І ти нічого з цим не можеш вдіяти.
Це вже сталося –
Катастрофа поступового статевого дозрівання.
І може, ти не виростиш цицьки
У формі бананів чи сумок для шарів для боулінгу, чи грілок,
Зроблених із плоті.
Люди надто часто фотографують цицьки,
Обмазані спермою.
І навіщо чоловікам сперма?
Ніхто тобі не скаже.
Але ти бачила фотографії
У схованих журналах.
І та секретна дірочка –
Хтось в одну навіть встромив ногу!
Ногу!
Ти не хотіла бути дівчинкою з чарівною скринькою,
Бо раніше не знала, як грати на цьому інструменті.
Вона перетворилася на печеру для зберігання непотрібних речей
І була призначена для накопичення таємниць, для яких ти була ще замала.
Тож вони створили свої власні і залишили їх там, щоб розмножувалися, як таргани.
Тож іноді ти прокидатимешся з тарганами на собі
І на світанку боятимешся
Цієї блискучої коричневої плями, що бігтиме вниз по твоїй нозі.
Тобі стане цікаво, чи вони заповзли в тебе, коли ти спала,
І запліднили, наче яблучне дерево та грядку з кавунами,
Що там точно проростали
Через випадково з’їдене тобою насіння,
Від чого тебе застерігав дід.
Та ці таргани були справжніми.
Коли люди фізично сильніші за тебе,
Ти маєш вчитися не боятися болю.
Інакше станеш рабом на решту свого життя.
І якщо твій батько ніколи не дивитиметься тобі в очі,
Вчися дивитися на того, хто буде.
Інакше опинишся там,
Де інші чоловіки перевірятимуть гнучкість твоєї плоті
І якість твоїх зубів.
І пізніше ти дивуватимешся,
Як це пережила твоя бабуся,
Як вона вберегла себе за шаром косметики
І платтям, що промовляло: «До цієї миті я була незаймана»,
Коли вона вийшла заміж десь у 30.
Ти думаєш про Персефону і насіння, котре вона їла,
І що там такого виросло за 6 місяців, що ніхто ніколи про це не говорить,
Коли її мати ридала за дверима,
Через тонку мембрану все чула, але не могла її відчинити.
Зима народилася навколо її ніг і простяглася до серця світу.
Тож якщо ти необережна,
Одного дня ти збиратимеш квіти,
І хтось затягне тебе до пекла
Чи прикинеться лебедем
Чи янголом, що прийшов із посланням.
І тебе трахнуть,
І тобі буде шкода,
І ніхто нічого з цим не зможе вдіяти.
І це так тебе зламає,
Що ти станеш по-іншому дивитися на світ.
І тоді чоловік, якого ти хочеш,
Вже не здаватиметься чоловіком, який тобі потрібен.
Тож ти не впізнаєш його, коли він побачить тебе.
